Сьогодні до у нас у гості завітав відомий український тренер Іван Johnta Шевцов. Ми поговорили з ним про його нинішню роботу в японському клубі FENNEL, про нещодавну перемогу ANGE1 з FPX на міжнародному турнірі з VALORANT, а також про розвиток та майбутнє українського кіберспорту.

Про FENNEL

Ти наразі працюєш в японському клубі FENNEL. Як я розумію, ти виконуєш обов’язки Head of VALORANT. Що саме ти робиш?

Мене запросили, щоб я навчив їх тренера, як будувати правильні робочі процеси між ним, аналітиком та менеджментом. Водночас я безпосередньо беру участь у підготовці команди. Тобто я і сам працюю з командою, й інколи за допомогою “інших рук”.

Зараз у клубі FENNEL відбуваються певні зміни, зокрема у менеджменті. Вони добирають різні шляхи, щоб зробити це на найвищому рівні. Я консультую організації, щоб створити успішний клуб загалом, не тільки з VALORANT. Бо у FENNEL є ще декілька інших дисциплін: PUBG Mobile, Apex Legends Mobile та академія з VALORANT.

Як проходить комунікація з працівниками клубу? Чи знають вони англійську та як це все відбувається?

Загалом усе нормально, там є люди, які добре володіють англійською. Тренер, з яким працюю, навчався декілька років у Польщі, у нього проблем з мовою немає. Також один із менеджерів досить добре спілкується англійською.

В Азії команди люблять одночасно працювати з декількома тренерами/аналітиками. Наприклад, корейці з DRX мають одразу трьох тренерів, кожен з яких виконує свою окрему задачу. Чи є ти прихильником такої практики? Чи тобі легше працювати самостійно, максимум у парі з аналітиком?

Останнім часом я багато вивчаю кейсів зі спорту: з баскетболу, футболу. Спостерігаю, як там все працює, що можна звідти застосувати у кіберспорті. Вважаю, що важливо мати саме тренерський штаб, бо двом тренерам важко навчити усіх важливих тонкощів. Можна працювати з людьми у таких аспектах, як: гра, психологія та перформанс. У такому темпі ти можеш вчити весь колектив, скажімо, коли та як правильно відпочивати. Також можна працювати й індивідуально з гравцями.

Я вважаю, що проблемою кіберспорту загалом є той факт, що у багатьох командах, у різних дисциплінах, не вибудовується саме тренерський штаб, який може вести проєкт за собою.  Важливо, тренери давали поштовх, мотивували, скоординовували гравців. Має бути одна концепція, якої потрібно дотримуватися і адаптовувати до неї команду.

Також треба чітко розуміти цілі: що чого саме на меті має досягти тренерський штаб. Наприклад, сформувати правильну культуру роботи, яка залишиться після 4-5 решафлів. По суті, це підхід зі спорту.

Коли я бачу, як G2 у CS:GO або команди з VALORANT у Північній Америці міняють гравців, я міркую: “Чуваки, як можна не усвідомлювати, що всі процеси  створюються в мозку, аналізується  результат, і успіх досягається не лише завдяки умовам того, хто просто достатньо влучно вміє стріляти”.

Треба будувати тренерські штаби та налагоджувати зв’язки.

Чи були у тебе пропозиції від інших команд, окрім FENNEL?

Так були: і з Європи, і з Північної Америки. У мене такий зараз етап у кар’єрі, що я не хочу йти кудись, де це буде не на достатньо серйозному рівні. Наприклад, було декілька клубів з Північної Америки, де я не спілкувався, а просто спостерігав, що вони роблять. Я запитав, чого вони прагнуть, і просто зрозумів, що це не моє.

Або були ще пропозиції з Європи, Туреччини та MENA (Близького Сходу та Північної Африки), де ще не розуміють, що треба класти початок чомусь серйозному. А мені не хочеться просто прийти та бути у черговій ситуації, коли менеджмент не знає, що робити. Бо у мене був такий кейс у Team Heretics, де наче все має бути супер, але вони більше думали про комфорт гравців, а ті не достатньо розуміли, як це бути професіоналами. Через це мали місце непорозуміння між складом та менеджментом.

Я просто не хочу бути у клубі, який не готовий організовувати щось серйозне, а який хоче просто витратити гроші. Мені не цікаво марнувати свій час, попри те, скільки грошей там буде. Я маю чималий досвід у кіберспорті, мені хочеться створити те, що стане певною основою. А не просто прийти, зробити склад, потім поміняти гравців, заробити грошей і піти у наступний клуб.

Зараз я сподіваюсь, що для FENNEL все складеться так, як планується. А саме, у мене мета – сформувати клуб, який зможе домінувати на японській сцені, де довгі роки пануватиме культура та розвиватимуться академічні засади. 

Наразі є деяка невизначеність щодо майбутнього, оскільки Riot презентували нову франшизну систему. Зараз кінець сезону, ми формуємо новий склад, я оцінюю нових гравців. Поки ми чекаємо на відповідь від Riot щодо нашого партнерства у лізі. А там подивимось, як все буде. 

Зрозуміло, що кожен гравець та тренер хоче працювати у найкращих лігах світу. У мене є домовленість з клубом, на випадок, якщо FENNEL не пройдуть у франшизну лігу та у мене буде цікава пропозиція з інших клубів, я зможу спокійно піти. Але мені цікаво зараз працювати над крутим проєктом з японцями.

Про перемогу FunPlus Phoenix на Masters та окремо про ANGE1

Нещодавно закінчився Masters у Копенгагені. Команда, з якою ти працював, FPX, виграла цей турнір. Які в цілому в тебе враження від цього івенту?

По-перше, мені приємно було бачити, як FPX перемогли, бо я знаю, що за цим стоїть. Вони на 100% це заслужили. ANGE1 та d00mbr0s багато працювали, міняли склади, тестували. У них комунікація з клубом була непроста. FPX – це великий клуб, але у Китаї. Наприклад, будь-який клуб з Європи може швидко розв’язувати проблеми з буткемпом, а ось FPX зробити це трохи важче.

FPX довго прагнули того, щоб побудувати основу, яка стане запорукою стабільності. В результаті – вони у топі й будуть там досить довго. У них зараз дуже сильний склад. Останні їх заміни були дуже влучними, вони взяли сильних гравців. У них є сильна молодь: Zyppan, Shao та SUYGETSU. А ще – досвідчений ANGE1 з ініціативним ardiis. У команди правильний баланс: немає багато голосів, є сильний голос ANGE1. Загалом, гравці знають, що треба робити. 

ANGE1 та d00mbr0s пасують один одному. Кирило такий капітан, котрий трошки тренер. Ми досить довго разом з ним працювали, прогресували, розвивались ще з часів HellRaisers. Я щось у нього запозичив, він у мене. У Кирила є глибоке розуміння того, що потрібно для успіху. Саме у VALORANT йому вдалося це використати на максимумі.  d00mbr0s – тренер аналітичного плану. Він добре працює з даними, має ідеї й він знає, як їх адаптовувати. Мені приємно дивитись на те, що вони створили. 

Ще починаючи з HellRaisers, ANGE1 любив грати з досить молодими, перспективними гравцями, у яких небагато досвіду. Як ти вважаєш, з чим це пов’язано?

У HellRaisers тоді була така історія. До мене там були різні склади. Один з досвідченими Dosia, AdreN та mou. Згодом був період з s1mple у команді. Потім ANGE1 взяв oskar, STYKO та Zero. Це був перший інтернаціональний досвід. Вони спробували вийти на мейджор, але не змогли. І oskar перейшов до mousesports.

Коли я прийшов в команду, то моїм завданням було сформувати склад. Ми тоді взяли DeadFox. Він був достатньо молодим, і коли я був у FlipSid3, то він проти нас завжди гарно грав. Згодом справи пішли вгору.

Потім був момент, коли ми взяли woxic та ISSAA. Була літня перерва, а нам потрібно було переформувати склад. І під час неї я дивився багато матчів та помітив їх. DeadFox тоді захотів грати другим снайпером, тому ми шукали снайпера, та гравця на роль STYKO, який пішов до mousesports. Ми з ANGE1 вирішили, що треба брати гравців з сирим талантом, бажанням та впевненістю в собі. І таких гравців можна було найти на FPL.

Кирило має чималий досвід щодо вибору гравців. Він відбирає тих, хто хоче працювати та у кого є потенціал. Коли вони брали SUYGETSU, він дуже виділявся у своєму регіоні. Та щодо ardiis, мабуть, він був упевнений. Це такий гравець, що може десь підколити, щось сказати.

Я вважаю, що йому потрібні гравці з бажанням слухати та навчатися у нього. Бо тобі потрібні люди, які можуть взяти те, що ти їм даєш. ANGE1 може дати багато чого. Якщо він працює з людьми, які не можуть це зробити, то навіщо марнувати час на них. 

Він вже не молодий, та йому хочеться перемагати. Тому і він обирає гравців, які теж хочуть перемагати. Він на це заслуговує.

Тобто на цьому етапі кар’єри ANGE1 простіше грати з молодими перспективними гравцями, аніж з досвідченими, які можуть тягти ковдру на себе?

Так. ANGE1 досі конкурентний гравець. Є капітани та олди, які не дуже замисулюються над результатами своєї гри, трошки просідають. Я знаю Кирила, він іноді хоче втерти ніс своїм зірковим тіммейтам, і ми це бачимо за тією ж грою. Він може бути топ-фрагером у деяких матчах, брати клатчі, гарно стріляти. Я вважаю, що коли у тебе в команді є гравці з бажанням, котрі хочуть показати себе, цей ефект мотивує ANGE1 тримати свій рівень.

Я, людина, яка з ним немало попрацювала, бачив, що у деяких моментах він десь знову ж таки, недопрацював. Або навпаки, десь він все правильно зробив, та фактори завадили досягти успіху. Наприклад, у HellRaisers ми завжди конкурували з клубами, у яких бюджет набагато більший. І ми якось їх виграємо, попри те, що ми грали постійно кваліфікації, у нас проблеми з буткемпами. Як важко у таких умовах досягти поставлених цілей, маючи набагато менше ресурсів й завжди змагатися з багатими клубами, які можуть у будь-який момент прийти та забрати будь-якого гравця! 

Тобто, щоб досягти успіху, треба, аби зійшлися зірки. Я радий бачити, що в ANGE1 все вийшло. Ця перемога дуже важлива, приємна та заслужена. 

Як тобі загалом цей Masters у плані результату, гри команд та видовищність. Чи виправдались твої очікування?

Так, я дуже задоволений Masters. Може я хотів бачити більше глядачів, але я розумію, що Riot тільки починають, тестують. Мені сподобалось, як грали команди. У VALORANT що дуже класно? Він глобальний! Є команди з різних регіонів світу, вони унікальні, за цим цікаво спостерігати. Я скажу, що майже не було не цікавих матчів. 

Я задоволений цим турніром, адже більшість матчів були цікавими. Це круто.

ПРО VALORANT

Зараз у топових командах гравці вміють грати одразу на деяких ролях. Не просто на різних схожих один на одного агентів, а саме на різних ролях. Як вважаєш, чи це стане у майбутньому важливим показником під час вибору гравців?

Думаю, що у VALORANT треба бути адаптивним. Взагалі, є два типи ролей. Перший, коли ти виконавець, аніж ініціативний. Ти робиш те, що тобі сказали. Другий – це коли гравці більш ініціативні. Такі гравці, які (незалежно, яку роль вони виконують –  смокера чи ініціатора) завжди зіграють так, як потрібно. І це додає тімплею. 

У командах, в яких працюю, я використовую саме такий підхід. Агенти будуть змінюватися, їх буде більше. Навіть може колись буде вето перед грою, з банами агентів. Або буде у кожній команді по шість гравців.

Адаптація під опонента грає дуже велику роль.

VALORANT – це така гра, де зібрались гравці з різних дисциплін. І ми бачимо, що CS гравці у більшості своїй наразі у топі, аніж колишні представники PUBG, Fortnite або Apex Legends. Чи буде так завжди, чи колись ситуація стане рівною?

Я помітив, що CS’ери більш професійні, аніж гравці з інших дисциплін. Просто тому, що у CS висока конкуренція,  та якщо вони були на якомусь пристойному рівні, то вони вже пройшли через схожу систему, де були кращі за інших, мали вміло вибудувану структуру роботи та взаємовідносин у команді, аніж гравці з Fortnite. Гравці з тих же Apex Legends або Fortnite – вони індивідуальніші. 

З CS’ерами простіше працювати, бо вони знають, що таке пракки, що таке вивчати лайн-апи, правильний тімплей. Але у них є своя проблема. Іноді вони намагаються грати у VALORANT, так, як у CS:GO. Але VALORANT це напів CS, напів Overwatch. І треба шукати баланс. Коли я був у FPX, то ANGE1 іноді жартував, мов “хлопці, ми забагато граємо в Overwatch”, або “хлопці, ми забагато граємо у CS”.

Що ти думаєш стосовно аналога FPL у VALORANT? Чи потрібен він? Яка твоя думка з приводу тенденції, коли професійні гравці грають дуже багато рейтингових матчів кожного дня?

З приводу аналога FPL, думаю, він потрібен. Бо треба грати рейтингові ігри. Але потрібно, щоб вони були якісними. Не потрібно грати забагато, максимум 2-3 катки. Не завадить також вміти відпочивати від гри, необхідна свіжість та енергія. Треба шукати у цьому баланс.

Гра у Ranked необхідна, бо ти можеш помітити щось нове для себе. Наприклад, подивитись на гру по-інакшому та дає можливість потестити ті речі, які ти не можеш у команді. Бо скілл гравця формується від того, що таке командна гра, і що таке індивідуальна. І на пракках здебільшого ти працюєш над командною грою. Коли ти граєш рейтинг, то ти працюєш над деякими індивідуальними речами, які допоможуть тобі у команді. 

Про майбутнє українського кіберспорту

У липні ти створив діскорд-канал VALORANT UA та взагалі взявся за розвиток української сцени у цій грі. Війна вплинула на тебе в цьому питанні, чи ти рано, чи пізно створив би таку ініціативу?

Я про це думав давно. Мені завжди було цікаво, а які взагалі гравці є в Україні. Це ще почалося з CS, коли я був у HellRaisers. У цілому, мені завжди було не все одно. Я мав бажання щось розвивати своє, допомагати гравцям. Всупереч тому, що я бачив у російськомовному кіберспорті, який, на жаль, у нас є, мені здавалося, що VALORANT може бути популярним в Україні. Бо у цю гру грають зараз у всьому світі, і треба, щоб ми теж були частиною гри.

Нам потрібна була платформа, де згуртувалися б. І я думаю, що нам все вдасться. 

Україна є досить великою країною у Європі. Тут багато хто знає, що таке кіберспорт та хоче стати частиною цієї індустрії. Як ти вважаєш, чи треба нам спробувати піти самим та створити щось подібне, як у Туреччині, де є національний чемпіонат? Або все-таки поки доєднатись до регіону “Східна Європа” та змагатися там?

Я вважаю, що поки нам треба бути частиною Європи, бо поки триває етап розвитку. Потрібно, щоб наші гравці конкурували з іншими сценами, грали якість турніри. Наприклад, коли ти хочеш стати найкращим в Україні – це один рівень мотивації. А коли у тебе стоїть ціль стати найкращим у всій Східній Європі – це вже інший рівень. Саме конкуренція має вивести нас на новий щабель. А там побачимо.

П’ять місяців тому почалось масштабне вторгнення росії в Україну. Суспільство відреагувало на це, наприклад, ввівши масові санкції проти рф. Щодо спорту, то росія виключена з ФІФА, російські клуби не можуть грати турніри під егідою УЕФА. Але у кіберспорті поки схожих обмежень немає. російські команди грають міжнародні турніри з різних дисциплін. Наприклад, Cloud9 підписали російську команду з CS:GO. Які твої думки щодо цієї ситуації?

На жаль, кіберспорт поки не доріс до серйозних рішень. Усі намагаються бути осторонь такої проблеми, як війна в Україні. І це я бачу не тільки на турнірах високого рівня, а й просто спостерігаючи за людьми. Наприклад, є дуже медійні люди, які жартують, коментують кожну ситуацію та звертають на неї увагу. А тут супер важлива тема, у тому числі для європейців, а вони це не коментують. Просто намагаються не бачити цієї проблеми, ігнорувати. І це вказує на їх незрілість. Це проблема.

Як це змінити? Важко сказати. Нам, українцям, треба про це говорити, не маючи вигляд божевільних. У цілому це важко вирішити. Тут мають бути якісь організації, які б це питання вирішили, але таких зараз нема. І не думаю, що скоро будуть. Це просто глобальна незрілість.

Що є елементами кіберспортивного комьюніті? Гравці та клуби. Зрозуміло, що вони мають більшу вагу. Можуть ставити великі акценти. Але якщо вони нічого не роблять, то й нічого не зміниться. Чому ми бачимо прапор росії, коли це прапор країни-терориста? Давайте щось з цим зробимо? А що я можу зробити? Пост написати, ну хтось його лайкне, репостне. Треба, щоб великі гравці підключились до цього – клуби, турнірні оператори. З їх допомогою може щось змінитись. Але цього нема, і мінятись нічого не буде.

Ось, наприклад, FPX. Наш українець ANGE1 грає з двома росіянами в команді. Вони виграють турнір, разом радіють, продовжують грати. Суспільство дивиться на це, і вважає, що між росіянами та українцями можуть бути відносини, вони можуть спілкуватися, грати в одній команді. Що робити з цим?

Тут ми не маємо переходити у крайнощі, та порівнювати майже кожного росіянина з їх неадекватними співгромадянами. У тому сенсі, що кіберспорт та геймінг завжди був осторонь цього всього. Український кіберспорт завжди був частиною російськомовного, на жаль, це наша реальність.

У мене до цього ставлення таке: ці гравці нічого ж не робили, хай вони виступають під нейтральним прапором, як на Олімпіаді. Приклад FPX – ANGE1: почав грати з росіянами до повномасштабного вторгнення. Я можу сказати, що якби я знав краще наші відносини з росіянами, то у мене були б претензії до гравців ще до повномасштабного вторгнення. Але я цього не розумів, як і багато наших громадян. Елементарно, на цивільному рівні. Тим паче у кіберспорті, де розуміння політики та відносин якось стиралось. Бо ми разом грали в одних командах, працювали, їздили на турніри.

У FPX два російських гравці. ANGE1 з ними грає. Наприклад, не можна засуджувати моменти, які були до повномасштабного вторгнення, бо це буде означати, що ми не розуміємо реальність, яка була останні роки. На мою думку, правильне рішення, щоб гравці з країни-терориста не представляли її. Це максимально адекватне рішення, де ми не переходимо на окремі персоналії. І де є нормальні люди, яким важко на цей весь жах дивитись, розуміти, що вони є представниками країни-терориста.Але що вони можуть зробити? Хтось може переїхав, комусь не вдається перевезти сім’ю, а у когось вона взагалі неадекватна. Це важка ситуація. Тут треба знаходити розумний підхід, а не радикальний. 

Останнє питання. Як ти гадаєш, скільки часу потрібно, щоб український кіберспорт отримав свою ідентичність?

Я думаю, що коли закінчиться гаряча фаза війни та перестане діяти воєнний стан, то українські клуби почнуть працювати у цьому напрямку. На мою думку, це займе кілька років. Може два роки, і ми побачимо конкретний підйом. Я особисто буду допомагати, як зможу.